Кволіти
Кволіти, -лію, -єш, гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати не плакати, буде рости не боліти, на серденько не кволіти. Нп.
Зміст
Сучасні словники
1. Ставати кволим, слабим. Добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 391); * Образно. Дзвони й мелодії великого посту виснажуються, кволіють і ледве рухають крильцями звуків (Юрій Яновський, I, 1958, 187). 2. Те саме, що нездужати; хворіти, слабувати. Солоха. довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний, I, 1954, 53); Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти (Словник Грінченка). Тлумачення слова у сучасних словниках 3. Астеническое состояние, астенический синдром, астеническая реакция, нервно-психическая слабость, синдром хронической усталости — болезненное состояние, проявляющееся повышенной утомляемостью. У больных также наблюдаются раздражительная слабость, выражающаяся повышенной возбудимостью и быстро наступающей вслед за ней истощаемостью, аффективная лабильность с преобладанием пониженного настроения с чертами капризности и неудовольствия, а также слезливостью.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 377.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 547.
