Мішати
Міша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Мѣшать, смѣшивать, перемѣшивать. Мішай кашу. Пане гетьмане!.. старого пса непристойно мішати в нашу компанію. К. ЧР.
Зміст
Сучасні словники
МІШАТИ 1, аю, аєш, недок., перех.
1. За допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати що-небудь. Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалигу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 255); * Образно. У мовчазнім натхненні ліс Мішає фарби на палітрі (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 9).
2. Сполучати що-небудь різнорідне. Баба мішала в свій язик [мову] словацькі слова (Нечуй-Левицький, II, 1956, 405); В чисту, як золото, .. пшеницю мішали вівсюга — щоб не впізнали, або розсипали в полову в клуні (Андрій Головко, II, 1957, 330); // Переміщуючи, порушувати порядок розташування чого-небудь. — Не давайте їм [полякам] шикуватися в ряди!.. Мішайте їх, мішайте, розділяйте! (Олександр Довженко, I, 1958, 251); Лікарша мішає карти, як шулер перед гарячою грою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 52). ♦ Мішати (змішувати) з землею кого-небудь — паплюжити. Він перевів погляд на ешелон.. з плакатами на вагонах, що з землею мішають шляхту та пана Пілсудського (Олесь Гончар, II, 1959, 308).
3. розм. Помилково приймати одне за інше; плутати, не розрізняти. — Не так-бо було!.. ви, отче Єремію, мішаєте одне з другим (Нечуй-Левицький, III, 1956, 376); Вона так ослабла, що мішала сон із дійсністю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 451).
4. діал. Бентежити (у 2 знач.). Погляд молодого чоловіка мішав його і прибивав до місця (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 63).
Ілюстрації
|
|
|
|
