Лущити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:49, 18 листопада 2018; Mikravtsiv.if18 (обговорення • внесок)
Лущити, -щу, -щиш, гл. Снимать кору, шелуху, кожицу (съ плодовъ, яицъ). 2) Колотить. Піймав і давай лущити йому боки києм. О. 1862. X. 36. Запорожці... татар і туркоту лущать. Стор. МПр. 43. 3) Брать (о деньгахъ). Лущитимуть з нас грошики, та й ні гадки! Мир. ХРВ. 386. ЛУ́ЩИТИ, щу, щиш, недок., перех.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
