Свекор

Све́кор[1] — батько чоловіка, це родич, який з'являється в результаті укладення шлюбу. Слово свекор (прасл. *svekrъ) має індоєвропейське походження: його зіставляють з лит. šešuras, давн.в-нім. swëhur, лат. socer, грец. εκυρός, санскр. श्वशुर, свасура, гінді ससुर, сасур, виводячи з пра-і.е. *svekuro («свекрів»), пов'язаного з коренем *sve- («свій»)[2].

Свекор мій такий добрий, жалує мене, як батько (Вовчок, І, 1955, 63); Десь так тиждень по шлюбі прийшов свекор до молодят (Хотк., II, 1966, 111); Люда глянула на свекра і вперше побачила, який він став старий (Перв., Дикий мед, 1963, 455); // свекри, свекрів, мн. Батько і мати чоловіка. Повернулися свекри з млина (Тют., Вир, 1964, 510).