Ухилятися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ухилятися, -ляюся, -єшся, сов. в. ухилитися, -люся, -лишся, гл. Уклоняться, уклониться. Шукали його вхопити, і вхиливсь од рук їх. Єв. І. X. 39. Плигав, вертівся, ухилявся. Котл. Ен. VI. 26.


УХИЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., УХИЛИТИСЯ, илюся, илишся і УХИЛЬНУТИСЯ, нуся, нешся, док., від кого — чого і без додатка. 1. Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь. Орест хоче затримати її, вона зручно ухиляється і збігає на веранду. (Леся Українка, II, 1951, 62) 2. від чого, перен. Намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось; уникати. Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329) Ухилятися (ухилитися) від [прямої] відповіді — навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше. — Старшина Разуєв тричі бував у мене вдома, вечеряв. Я всіляко намагався вияснити його родовід, та Разуєв ухилявся від відповіді (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 24)

http://sum.in.ua/s/ukhyljatysja


Іншими мовами

dodge https://www.m-translate.com.ua/ англ se dérober https://glosbe.com/fr/uk франц Unikać się https://www.dict.com/ польс







































































































































































{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}