Псюка

Історичне тлумачення

Псюка, -ки, ж. Собака.
ПСЮ́КА, и, чол. і жін. Збільш.-зневажл. до пес. І я гнівався на них, немов пес мені ковбасу з’їв, а я до того ж ніяк не знайду дрюка, щоб ударити ненажерливого псюку.Євген Гуцало. Позичений чоловік (Номис, 1864, № 9771)

Прислів’я та приказки про собаку Свої собаки поїлися (Зін., 245).

Свої собаки покусаються та й перестануть (Ном., 163; ІМФЕ, 1-5, 461,168);

Сердита собака — вовкові користь (Ільк., 84; Ном., 66; Висл., 333; Фр., III, 1, 84; Укр. пр., 1936, 84; 1963, 347).— Рос.: Даль, 130; біл.: Гр., 2. 257.

Ситий собака не нудьгує (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).

Скажена собака і хазяїна кусає (Укр. пр., 1955, 219);

Скажений пес і хазяїна кусає (ІМФЕ, 14-3, 211, 181);

Скажений пес і на свого господаря кидається (Вік живи, 24).

Скаженому псові вступайся з дороги (Ком., 69; Укр. пр., 1936, 2Т8; 1963, 348); …уступи з дороги (Укр. пр., 1955, 253).

Славні бубни за горами, а прийдеш ближче — собача шкура (ВНС, 25; Шиш.-Іл., 68; Укр. пр., 1963, 362).

Собака від хліба не втече (Чуб., 279).

Собака бреше, а кінь іде (ІМФЕ, 14-3, 386, 518); Собака гавка, і мажі йдуть (Н. ск., 1971, 106; ІМФЕ, 1-5, 461, 102); Собака лає, та ніхто не зважає (Н. н., Вол.).— Рос.: Снег., 378; Рибн., 131; Жуков, 432; біл.: Рапан., 153; Гр., 2, 387.

Собака гавкне — хазяїн вірить (ІМФЕ, 14-3, 16, 31).

Собака жайворонка ловив та й господаря згубив (Ном., 278; Укр. пр., 1936, 257; 1963, 268).

Собака нюхом чує, де стерво лежить (Укр. пр., 1963, 366).

Собака собаки не мине (Ном., 81; Укр. пр., 1963, 517). Свої собаки погризуться і полижуться (Укр. пр., 1963, 652).