Брань
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:24, 16 листопада 2018; Kvkhomutenko.if17 (обговорення • внесок)
Брань, -ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. «Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?» — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: «шо ж то таке: брань беру?» Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть.... Грин. II. 163.
Зміст
Див. також
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках БРАНЬ, і, жін., ц.-с. Війна; битва. — Чи мир нам везете, чи брань? (Іван Котляревський, I, 1952, 201); Друзі зброї і смертної брані Не вмирають, не гинуть, живуть (Павло Усенко, Вибр., 1948, 233).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
