Упокорюватися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Упокорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. упоко́ритися, -рюся, -ришся, гл. Смиряться, смириться, изъявить покорность. Твій панотець впокоривсь перед нами. К. ЦН. 175.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УПОКО́РЮВАТИСЯ (ВПОКО́РЮВАТИСЯ), -ююся, -юєшся, упокоря́тися (впокоря́тися), -я́юся, -я́єшся, недок., упоко́ритися (впоко́ритися), -рюся, -ришся, док.

1. Ставати покірним, слухняним, коритися чиїйсь волі. Сташка просила пробачення, хоч не почувала за собою жодної вини, хоч зроду-віку так не упокорювалась ні перед ким (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 549)..

2. тільки недок. Пас. до упокорювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 465.

Ілюстрації

Upokorjuvatysja.png Upokorjuvatysja2.jpg Upokorjuvatysja3.jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання