Трибунал

Трибунал, -лу, м. Трибуналъ, судъ, судилище. Вже судили княжі віча, панські трибунали. К. ХП. 4 5. Ми судимось громадським трибуналом. К. НС. 24.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Трибуна́л (від лат. tribunal — підвищення для магістрата, «крісло») — назва спеціальних судів у деяких країнах (наприклад, адміністративний, конституційний, військовий) або спеціальних міжнародних судових органів (наприклад, Нюрнберзький міжнародний трибунал, Міжнародний трибунал ООН з морського права).

Історія

У Давньому Римі — чотирикутне підвищення з каменю, землі або дерева, влаштоване для посадових осіб, які чинили суд. Спочатку був лише один трибунал. Після збільшення кількості преторів, які чинили суд, була збільшена і кількість трибуналів. Всі вони розміщувалися на форумі. Пізніше засідання у непогожі дні переносилися у базиліки та судові зали[1].

У XV ст. в ієрархії католицької церкви особливого поширення набули інквізиційні трибунали, створені за ініціативою домініканського монаха Томаса де Торквемади, який в 1484 році розробив правову основу їх діяльності — т. зв. Кодекс інквізиції[2]. Інквізиційні трибунали переслідували за єресь, богохульство, відьомство та ін. діяння, розгляд яких було віднесено до юрисдикції католицької церкви.

За часів Королівства Польського, Великого князівства литовського та Речі Посполитої трибунали — станові шляхетські апеляційні суди, які існували на українських землях (див. Луцький трибунал), Литві (див. Головний литовський трибунал) і Польщі (див. Коронний трибунал, Головний люблінський трибунал).

В СРСР (в тому числі в РРФСР й УРСР) існували революційні трибунали (1917—1922).

В СРСР також діяли військові трибунали, що судили військовослужбовців і військовозобов'язаних за військові злочини, а також за шпигунство (Положення про військовий трибунал від 25 грудня 1958[3]).

Ілюстрації