Вербовий

Вербовий, -а, -е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, біда ютова. Ном. №8110.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ВЕРБО́ВИЙ, а, е. Прикм. до верба. Ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 137); Вона знає тут кожний куточок. Зберігся навіть і досі старий вербовий пеньок (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 271); // Зробл. з верби. І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (Іван Франко, XIII, 1954, 415); На камінних підвалинах стояло велике вербове корито (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 7).

Словник української мови

ВЕРБО́ВИЙ, а, е. Прикм. до верба́. Ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Коцюб., І, 1955, 137); Вона знає тут кожний куточок. Зберігся навіть і досі старий вербовий пеньок (Шиян, Вибр., 1947, 271); // Зробл. з верби. І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (Фр., XIII, 1954, 415); На камінних підвалинах стояло велике вербове корито (Ле, Хмельницький, І, 1957, 7).

Український тлумачний словник

ВЕРБОВИЙ -а, -е. Прикм. до верба. || Зробл. з верби.

Ілюстрації