Гепати

Гепати, -паю, -єш, гл. 1) Ударять. 2) Падать съ шумомъ. 3) Шлепать, идти по мягкому. І нащо ти гепаєш по грязі?

Сучасні словники

ГЕП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. гепати, гепатися, гепнути, гепнутися. Грицько ухопив герлигу. - А куди?.. куди!.. - закричав. Та - геп! герлигою по горобенятах... (Мирний, II, 1954, 57); Яків мій зрадів та, як дурень з печі, в ноги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Вовчок, І, 1955, 76); Тихін як затруситься та - геп, на ріллю прямо, навзнак і руки розкидав (Головко, II, 1957, 51).

Ілюстрації