Верхів’я
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:50, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Верхів’я, -в’я, с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів’я, О. 1862. V. 83. 2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.