Кіска

Кіска, -ки, ж. Ум. отъ коса. 1) Употребляется какъ уменьшительное въ указанныхъ при словѣ коса значеніяхъ, преимущ. 1 и 2. Дівки гуляють, кісками мають. Грин. III. 85. 2) Ножъ изъ куска косы; употребляется какъ обыкновенный ножъ, а иногда служить и вмѣсто бритвы. Пороблю було кіскою колеса млинові і п’ятірні, точнісінько, як у млині. Левиц. І. 102. 3) Родъ огорожи изъ хворосту. О. 1861. XI. Свидн. 63. О. 1862. V. Кух. 38. 4) Въ гуцульскихъ хатахъ вѣшаютъ, въ видѣ украшенія подъ образами соединенные попарно початки кукурузы, для чего покрывающіе ихъ листья сплетаются въ кіску. Шух. І. 100. 5) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

                 «кіска»

КІСКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до коса 1. Тоненький голос співав про милу, про муки серця, ..тонкі дівочі кіски (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 148); Дві темні коротенькі кіски з туго вплетеними в них зеленими кісничками стирчали біля вух (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 173).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 169.Коментарі (0) КІСКА 2, и, жін.

1. Зменш.-пестл. до коса2.

2. діал. Ніж із куска коси (див. коса 2). Пороблю було кіскою млинові колеса й шестерні, зовсім як у млині (Нечуй-Левицький, I, 1956, 56).

Ілюстрації