Набруднити

Набрудни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Напачкать, нагрязнить. Желех.

Сучасні словники

НАБРУДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАБРУДНИ́ТИ, ню, ниш і рідко НАБРУДИ́ТИ, уджу, удиш, док., перех.

1. Робити кого-, що-небудь брудним. Пекельна смола пекла та забруднювала їх.. руки (Іван Франко, II, 1950, 128); — По піску навіть ліпше, — зважила вона, — а то мокре пале листя шелестить так смутно... та й сукню може забруднити, покаляти (Леся Українка, III, 1952, 666); Обережно, щоб не забруднити папірця, Надя взяла його за кутики й почала читати (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 132); // Розчиняти, розпилювати (у воді, повітрі і т. ін.) речовину, що надає чому-небудь брудного кольору або робить його непридатним, шкідливим для використання. Кисневі включення, які забруднюють метал, будуть зникати, а продукт реакції — окис вуглецю — екстрагуватися, тобто видалятися з металу (Наука і життя, 9, 1957, 6); Забруднити воду.

2. перен. Позбавляти моральної чистоти, ганьбити кого-, що-небудь; споганювати. [Яків:] Гей, Вартоломею, людоїде! Забруднив ти душу твою кривдою великою (Марко Кропивницький, III, 1959, 64); Актриса не почувала за собою ніякої вини. Адже вона нічим не забруднила своє сумління (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 20).

Ілюстрації