Лопуцьок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:49, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Лопуцьок, -цька, м. Молодой мягкій стебель растенія, употребляемый въ нищу. Сим. 135. Хиба моя душа з лопуцька, не хоче того, чого й людська. Ном. № 1588.