Мішка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мішка, -ки, ж. 1) Палка для мѣшанія жидкости. 2) Смѣсь. Сіно так: не чисте, а мішка: було там змішано і степове, і з м’якого нив’я. Новомоск. у. Це житце не чисте, то й піде на мішку в дерть з ячменем. Новомоск. у.

Сучасні словники

МІ́ШКА, и, жін., розм. Те саме, що мішанка МІ́ШАНКА, и, жін., розм. 1. Суміш злакових рослин з бобовими, яка вирощується на зелений корм або сіно. Карпо підходив до хури, брав вилами пахучу мішанку і розстеляв її тонкими валками попід хлівом (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 6). 2. Різна кормова суміш. У племінний період качок годують чотири рази: вранці і ввечері — зерном, а вдень два рази — вологими мішанками (Колгоспник України, 10, 1960, 29); Купили ви свиню, приміром. Не свиню, а порося. Замішали їй мішанки там чи чого іншого, разів кільканадцять винесли — зирк: — уже підсвинок (Остап Вишня, I, 1956, 73). 3. Те саме, що мішанина 1. Але ж у дійсності нам не доводиться бачити такої Мішанки різних речей. І ніколи її не буває. Справді-бо, з різних начатків ті речі постали; і спільні Деякі з первістків тих, але завжди у різних сполуках (Микола Зеров, Вибр., 1966, 150); Птахарня ото наша... Леггорни всі повинні бути. Поки що мішанка, та нічого — будуть усі леггорни (Остап Вишня, I, 1956, 373).


Ілюстрації