Чекання

Чека́ння, -ня, с. Ожиданіе. Чуб. І. 301.

Сучасні словники

ЧЕКА́ННЯ, я, сер. Стан за значенням чекати. Вицвіли в матері очі від чекання [сина], сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо, чого не втілиш ні в які слова (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 5); І безплескітне плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, — все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (Олесь Гончар, II, 1959, 266); Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина (Григорій Епік, Тв., 1958, 579).

Зал чекання — приміщення для пасажирів, які чекають приходу чи відходу поїзда, пароплава, літака і т. ін. Зал чекання на вокзалі. Пізній вечір. Зал майже порожній. Лише за одним столиком сидить молода.. дама, блондинка, з жовтим чемоданом коло стільця (Іван Кочерга, II, 1956, 236).

1. перех., кого, чого, що, на кого — що і без додатка. Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимсь; розраховувати на появу, прихід кого-, чого-небудь; ждати. Олександра давно вже зварила вечерю і чекала чоловіка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 28); Я чекаю на тебе при каганці і співаю (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 196); Негаразд Ліля робить, що мені не пише, я дуже чекаю на її лист (Леся Українка, V, 1956, 208); Ми чекаємо машину (Юрій Яновський, II, 1958, 75); // Розраховувати на визначений, слушний момент для здійснення чого-небудь. Явдоха була вже заручена і тілько чекала осені, щоб весілля грати (Панас Мирний, I, 1954, 61); Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини — хвилини повороту додому і першого погляду на рідне місто (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 10); [Гавриїл:] Після того ж вечора мені не довго довелося чекати нагоди, щоб довести отцю Олександерові, що я вже став «розторопний» (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 55). ♦ Чекати як бога див. бог; Чекати, як віл обуха див. обух; Як манни небесної [з неба] чекати див. манна.

2. перех., кого, чого, на кого — що. Надіятися на кого-, що-небудь, сподіватися чогось; ждати. Стоячи на колінах, вона виливала їх [молитви] з повного серця і все дивилась на о. Василя, наче чекала, що він забере ті молитви й однесе до бога (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 327); Чекав він звичайного казарменого трусу: чергового офіцера по батальйону та двох унтерів, і поява жандармського полковника вразила його і сказала йому все. Справа складніша (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 502); Як і чекала Олеся, Пронька незабаром відстав, але Павлик плив поряд (Олесь Донченко, VI, 1957, 90); Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, — Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (Максим Рильський, III, 1961, 85); // Ждати настання чогось, здійснення передбачуваного. — Але чекають ще більших морозів. Що робити? Як рятувати [сад]? (Олександр Довженко, I, 1958, 472).

3. тільки 3 ос., перех. і неперех. Бути приготовленим, призначеним для когось, чогось. Є у нас м'які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає (Леся Українка, I, 1951, 433); Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1954, 90); Вдома Тамару чекала несподіванка. В коридорі до неї кинулась Женя (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 112); // Бути в передчутті чого-небудь, ждати його. Все принишкло. Все чекало грози (Олесь Донченко, VI, 1957, 80); // Бути неминучим для кого-небудь у майбутньому. [Люцій:] Ні, справді, коли в чім винуватиш, то кажи. ..Адже ми вкупі носимо кайдани, однакова всіх нас чекає доля... (Леся Українка, II, 1951, 426); Черниш розсміявся: — Нам не треба ворожити. Ми й так знаємо, що нас чекає попереду (Олесь Гончар, III, 1959, 94).

4. перех. і неперех. Зволікати з чим-небудь, не діяти, вагаючись. [Ленін:] Маркс і Енгельс вчили пролетаріат — оборона є смерть збройного повстання. Чекати не можна, бо можна загубити все (Олександр Корнійчук, I, 1955, 195); // Бути відставленим, перенесеним на якийсь час. В свято, от як тепер, коли буркотлива мати поснула, батько молиться, а робота чекає будня, дівчина не знає, що з собою чинити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285); // перев. у формах наказ. сп. Несподівано обривати свої або чиїсь дії, рухи, мову і т. ін., звертаючись до себе чи із закликом до співрозмовника (співрозмовників). — Чекайте, чекайте, що ж там робиться? — хотів допитатись Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 190); — Чекай, хлопче, а де ж твій тато? — спитав з високого коня білявий улан (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 17); // Погрозливе звертання до кого-небудь. — Нема... Покинув... Через Домніку покинув... Але чекай! Та що йому зробиш?.. Одружиться, а я... покинута, знеславлена... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 248); — Чекайте, ми ще прийдемо, — хотілося крикнути. — Відходимо ручаями, а сюди нас вернеться море! (Олесь Гончар, II, 1959, 128). ♦ Чекати коло (з) моря погоди див. море.

Ілюстрації

Медіа

.

.

.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.