Теремок

Теремо́к, -мка, м. 1) Ум. отъ терем. 2) Игрушечный домикъ. От тобі кукли й теремки. Ном. № 7854. 3) Вѣнокъ изъ искуственныхъ цвѣтовъ: а) для ношенія на головѣ. КС. 1893. XII. 449. б) для украшенія образовъ и вообще того угла, гдѣ образа. Сим. 132. 3) мн. Бахрома. Черниг.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 85. ТЕРЕМО́К, мка, чол. 1. Зменш.-пестл. до терем. В теремку було темно, а вікно з різнобарвними шибками було трохи одхилене (Степан Васильченко, II, 1959, 60); Сніг. Сніжок. На княжий теремок (Павло Тичина, I, 1946, 105). 2. Маленький, іграшковий будиночок. Дитяча кімната.., на стіні годинник із зозулею, яка визирнула з теремка і застигла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 351). 3. діал. Вінок із штучних квітів для носіння на голові й для прикрашання образів.

Ілюстрації