Правник

Правни́к, -ка, м. Юристъ, правовѣдъ. К. ПС. 41. Желех.

Правник (юрист) — фізична особа, яка має професійні правові знання у галузі юридичних наук, законодавства й практики його застосування. Це професіонал, який стоїть на сторожі закону. Відмінно розбираючись в правової документації, він захищає інтереси громадян, які звернулися до нього за допомогою.

Правники, що працюють в міністерствах і відомствах, займаються нормотворчої діяльністю, тобто безпосередньо «складають», розробляють формулювання законів, постанов, указів. Також вони редагують і переглядають зміст правової документації. Професія юриста - це, перш за все, величезний рівень відповідальності.

Правники високого класу працюють в суді, прокуратурі, поліції, що наглядають органах, також в податковій і митній службах. Вони захищають громадський порядок, попереджають і розслідують правопорушення. Адвокати з приватною практикою ведуть прийом громадян, допомагаючи в рядових питаннях, що стосуються спадкування, розподілу майна, житлових або податкових суперечок, розбіжностей з роботодавцями.

Історія професії:

Першими правниками можна назвати римських жерців — понтифіків. Вони заклали основи правового регулювання суспільного життя, створили обширну базу прецедентів. Лише декілька століть опісля юриспруденція сформувалася як наука. Зараз поняття «юрист» об'єднує всіх людей, що займаються різноманітною професійною юридичною діяльністю, а саме — суддів, слідчих, прокурорів, нотаріусів, юрисконсультів, адвокатів. Особливо значимою віхою в її становленні вважається видання першого підручника з правознавства - «Інституції» Гая.

Характеристика професії:

Професія юриста по праву вважається однією з найдревніших і найшановніших. Принципи, які сьогодні лежать в основі права будь-якої демократичної країни, знаходили своє віддзеркалення навіть у старогрецькій міфології: богині закону Евномія і помсти - Немезіс вершили суд над тими, хто посмів робити замах на засади громадського порядку. Сьогодні - це прямий обов'язок юристів різних спеціальностей. Адвокати і юрисконсульти, прокурори і нотаріуси, судді і слідчі забезпечують виконання законів і підзаконних актів, а також гарантують невідворотність покарання в разі їх недотримання.

Соціальне значення професії у суспільстві:

Уявити собі сучасне життя без величезної армії правників просто неможливо. Саме вони допомагають нам розібратися в тонкощах правових процедур. Окрім роботи в правоохоронних органах, судових інстанціях, учбових закладах, юристи прямують у сферу охорони авторських прав, аналізу стану ринку на предмет недобросовісної конкуренції і т.д.

У багатьох країнах є професійні свята юристів. В Україні «День юриста» святкують 8 жовтня. Існують також свята окремих категорій юристів (День працівників прокуратури, День працівників суду, День адвокатури, День нотаріату).

Сучасні словники

ПРАВНИ́К, а, чол., рідко. Юрист, фахівець з правознавства.

Група правників.. помалу зосередилась коло судового радника (Іван Франко, VI, 1951, 208); 

Доктор Зітер з фаху був правник — теоретик юриспруденції (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 208);

Ірина.. вміла в таких хвилях, немов правник, заговорювати й заспокоювати паню радийкову (Ольга Кобилянська, I, 1956, 71).

Словник синонімів Караванського

Правник, юрист, правознавець, правовик, юриспрудент.

ПРАВНИ́К (фахівець із правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права), правознавець, юрист, правовик, юриста.

У філософію я вник, До краю всіх наук дійшов - Уже я й лікар, і правник (переклад М. Лукаша);

Правознавці мають глибше опрацьовувати актуальні проблеми державного і господарського управління (з газети);

Не як юрист, а як людина, а ще точніше - як батько, він не повірив у злочинність дівчини (Л. Дмитерко); 

За розуміння космосу як загальнолюдської власності висловлюється переважна більшість правовиків (з журналу);

- Хіба я не такий юриста, як він? Ну, він має вже посаду,.. так що ж з того? (Олена Пчілка).

Ілюстрації

Джерела та література

Академічний тлумачний словник української мови

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 506.