Війна

Війна, -ни, ж. Война. Ум. Війнонька, війночка.

Сучасні словники

Війна Академічний тлумачний словник

ВІЙНА, и, жін. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 78); Війну [1914—1915] ведуть усі великі держави заради грабежу, поділу світу, за ринки, за поневолення народів (Ленін, 21, 1950, 391); А між тим приготовання [приготування] до робітницької війни швидко кінчилися (Іван Франко, V, 1951, 413); Щоб війни не знати, Щоб у мирі жить, — Армія Радянська На посту стоїть (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 10).

2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба. Малюючи в цілому циклі «Бориславських оповідань» війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 13); Ідейна війна з народництвом.

Ілюстрації

Війна Словопедія

ВІЙНА

іти́ / піти́ війно́ю на кого. Гаряче, запально сперечатися з ким-небудь. О. Василь боронив свої права і йшов війною на Раїсу, обертаючись раптом з слуги Божого в слугу Марса (М. Коцюбинський)

Див. також

Війна Матеріали з Вікіпедії

Війна́ — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

• Громадянська_війна
• Інформаційна_війна
• Світова_війна
• Ядерна_війна
• Перша_світова_війна
• Друга_світова_війна