Білоручка

Білоручка, -ки, об. Малоработающій человѣкъ или малоработающая женщина; бѣлоручка. Шейк. Ум. Білоручечка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БІЛОРУ́ЧКА, VI, чол. і жін., розм. Той, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба. Хлопець назвався Максимом Чуприною. Високий, рослий, долоня широка, видно відразу, що не білоручка (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 152); // Не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка. [Олеся:] Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні богу свічка, ні чорту кочерга (Марко Кропивницький, II, 1958, 266); Катруся зросла білоручкою, мати не дозволяла їй і за холодну воду братись (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 40).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 184.