Хрумкати

Хрумкати, -каю, -єш, гл. = Хрумати.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Словник Грінченка

ХРУМКАТИ, каю, єш, гл.=Хрумати

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980) ХРУМКАТИ, аю, аєш, дієслово, недоконаний вид, перех. і неперех., розм. Те саме, що хрумати. Тобто їсти прихрумкуючи. Український тлумачний словник 1) неперех. Видавати хрумкіт під час розжовування їжі; хрумтіти. || розм. Їсти. 2) неперех. Видавати тріск, хрускіт. Наприклад: А мій ґазда йде передом та аж хрумкає з заїлості (Іван Франко, II, 1950, 17); З поваги до говільниць, та й співчуваючи їм у їхньому сьогоднішньому голодуванні, обидва.. старалися якомога тихіш їсти: не хрумкати дуже, кусаючи цукор (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 422); Коні хрумкають, мантачка при кожному кроці подзвякує на ремені (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 306); Кінь подивився скоса, наставив вуха, але далі хрумкав молоденькою соковитою травицею (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 575); — 1 де він є? — запитав зацікавлено Василько, хрумкаючи зі смаком після далекої дороги кукурудзяний хліб (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 229); Сирота вибрався із задушливої хати, побачив: лежать у траві.. грушки. Підняв, став хрумкати (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 246); Кінь хрумкав овес (Григорій Косинка, Новели, 1962, 95); Покірно збіглися корови і смачно хрумкають траву (Володимир Сосюра, I, 1957, 349); Під ногами хрумкали сухенький хмиз та висхле торішнє листя (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 47).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. - К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 416. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)