Лящати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:09, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Лящати, -щу, -щи́ш, гл. 1) Пронзительно, рѣзко говорить. 2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт. Шевч. Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить. О. 1861. III. Г. Арт. 81. Оце їсть! аж поза ухами лящить. Ном. № 12205. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125.
