Брость

Cловник Грінченка

Брость, -ти, ж. 1) Почка на деревѣ, цвѣточная почка на деревѣ. До тебе верну, як вбересь у бростьлисток діброва. Млак. 58. На тій яблоньці, що в ярку, та й брость є. Полт. Пожену на брость пасти воли. Як було походять по брості воли, то такі гарні. Черк. у. 2) Зелень на деревѣ, вѣтви. Мостила мости з зеленої брости. Чуб. V. 509. 1. перев. збірн. Листкові або квіткові бруньки. На тій яблунці, що в ярку, та й брость є (Словник Грінченка); Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись (Леся Українка, III, 1952, 186); На гілочках береста тільки-тільки з'явились тверді і холодні ще бруньки, але брость на кінському каштані була вже глейка (Юрій Смолич, V, 1959, 646).

2. збірн. Гілки, зелень на дереві. Мостила мости з зеленої брості, Сподівалася матері в гості (Павло Чубинський, V, 1874, 509); Вікові дуби стоять понад молодою бростю (Іван Франко, IV, 1950, 473).

3. діал. Гроно, кетяг. На столах чекають нас давно страви, яблука і винограду брості (Петро Дорошко, Передгроззя, 1935, 107); Вітер шумів листям дуба і гойдав багряні брості горобини (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 211)

Ілюстрації