Кощавий

Кощавий, -а, -е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 137.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КОЩА́ВИЙ, а, е. Сухорлявий, худий, кістлявий. Був [Михайло].. високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий (Марко Вовчок, I, 1955, 217); Кощавий, жилавий, без жодної натуги Остап хилиться в лад із косою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 327); Кощаве обличчя старого було спокійне, брунатне, мовби вирізане з дерева (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 27); * Образно. Тільки тепер я відчув по-справжньому, що воно за кощава рука голоду (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 257).

КІСТЛЯ́ВИЙ, а, е.

1. Худий, з випнутими кістками. На кістлявих її плечах сіріє сорочка (Словник Грінченка); В ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); Блідий, кістлявий [хлопець], весь аж світиться після хвороби (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 421); * Образно. Україна і Росія вистояли в суворій боротьбі проти.. кістлявої примари голоду (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 55).

2. у знач. ім. кістлява, вої, жін., перен., фам. Про смерть. Іду в робочій лаві, І вже тому радий, Що я, на зло кістлявій, Ще й досі молодий (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 23).

3. Те саме, що костистий 3. Кістлява риба.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)