Типець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:30, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ти́пець, -пцю, м. 1) Вхопити типцю. Попасть на слѣдъ, на искомую дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю та й через те не догнав. Новомоск. у. (Залюб.). 2) Дати типцю кому. Задать перцу, высѣчь.
