Полум’ячко

По́лум’ячко, -ка, с. Ум. отъ полум’я.

Сучасні словники

ПО́ЛУМ'ЯЧКО, я, сер.

1. Вогонь, що піднімається над предметом, який горить. Постояла, а потім сіла Коло огню і руки гріла На самім полум'ї (Тарас Шевченко, I, 1951, 361); Сусідова хата горіла, високе полум'я зносилося під небо (Юрій Яновський, II, 1958, 226); * Образно. В осінньому полум'ї ліс мов дріма (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 140); * У порівняннях. Хороше над чорним ґрунтом мак Переливається, мов полум'я червоне! (Максим Рильський, III, 1961, 199);

Ілюстрації