Вужака

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Вужака, -ки, м. Ужъ, большой ужъ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВУЖА́КА, и, чол. Збільш. до вуж. Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку — пітона (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 36); * У порівняннях. Обкрутившися вужакою по долині, випливав [потік] на захід (Іван Франко, VI, 1951, 22).

Синонімічний словник української мови

Вужака іменник чоловічого роду, істота.

Ілюстрації

Serpent.jpg 2206168.jpg

Медіа


Джерела

  1. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  2. Всесвітній словник української мови
  3. української мови Б. Грінченка