Зміюк
Зміюк, -ка, м. Самецъ-змѣя. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗМІЮ́КА, и, жін., розм. Те саме, що змія. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Марко Кропивницький, II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями... То все ворожа кров... «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Володимир Сосюра, II, 1958, 465); * У порівняннях. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
ЗМІЮКА, и, ж., розм. Те саме, що змія. Чабан прокинувся - аж перед ним Гадюка, Він києм бух - і витяглась зміюка (Гл., Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Кроп., II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями... То все ворожа кров... «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Сос., II, 1958. 465); * У порівн. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки [1]
