Цера
Цера, -ри, ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. ІІІ. 31.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЦЕ́РА, и, жін., діал.
Колір обличчя. І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (Іван Котляревський, I, 1952, 130); [Сабіна (до Йоганни, облесливо):] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює, зробить церу таку свіженьку, як була колись! (Леся Українка, III, 1952, 170); — Подобається тобі твоя друкарка? — ..Зоня? ..Не має гарної цери... (Ірина Вільде, III, 1968, 331)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
цера - іменник, жіночий рід, неістота, однина і множина
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | цера | цери |
| Родовий | цери | цер |
| Давальний | цері | церам |
| Знахідний | церу | цери |
| Орудний | церою | церами |
| Місцевий | на/у цері | на/у церах |
| Кличний | церо | цери |
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 201.
