Набиток

Наби́ток, -тку, м. = Набуток 1. Набиток злий не спірний. Ном. № 10374.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

НАБУ́ТОК, тку, ч.

Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого — що узято в бою, те здобуто навіки! (Голов., Поезії, 1955, 13); Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем (Ле, Наливайко, 1957, 6); // То, що неподільно належить кому-небудь. Література, музика, образотворче мистецтво, театр і кіно, всі скарбниці культури стали набутком широких мас трудящих (Літ. газ., 26. IX 1961, 4).

Набу́ток, тку, м.

1) Благопріобрѣтенное имущество.

2) Служба сверхъ срока въ возмѣщеніе прогульныхъ дней.

Ілюстрації