Топорище

Словник Грінченка

Топорище, -ща, с. 1) Рукоятка топора, топорище. Шух. І. 175, 176. Як утопає, сокиру давав; а як порятують, і топорища жалує. Ном. 2) Въ топорці і келефі — самая палка. Шух. І. 289, 273, 274.

Походження слова

Слово сокира (біл. сяке́ра, рос. секи́ра — «топір, бойова сокира», давньорус. секыра, сокыра, болг. секи́ра, серб. сѐкира/sekira, словен. sekíra, чеськ. sеkуrа, словац. sеkеrа, пол. siekiera, в.-луж. та н.-луж. sеkеrа) походить від прасл. *sekyra, що споріднене з лат. secūris («сокира»), давн.в-нім. sаgа, sëga («пилка»). При цьому не виключається можливість запозичення праслов'янського слова з латини: це унікальний випадок використання суфікса -yr- для утворення назви знаряддя замість звичайного слов'янського -dl-.

Слово топір (прасл. *toporъ) має кілька версій походження. За одною це слово питомо слов'янське, і пов'язане з тіпати, тяти («бити»), або топати, тупати, тепорити («тягти з трудом»). За другою, це слово є запозиченням із іранських мов, у яких існують співзвучні слова: праір. *tараrа- («сокира»), сер.-перс. tabrak, нов.-перс. teber, курд. tefer, белудж.

Історія

Сокира — одне з найдревніших знарядь людини. Її використовували вже десятки тисяч років тому. Найдревніші сокири виготовлялися з каменю і топорища до них прив'язувалися. Мідні, бронзові, залізні й стальні сокири з'являлися відразу ж, як лише розвивалися відповідні технології.

Будова

Сокира складається з металевої частини (сокири у вузькому значенні слова) з отвором (вушком), в який вставляється руків'я — сокирище (топорище). Для виготовлення сокирища підходить деревина берези, ясена, клена. Найкращий матеріал — деревина гікорі. Для закріплення сокирища у нього зазвичай вбивається металевий або дерев'яний клин. Робоча частина сокири зветься лезом, протилежний від леза бік сокири — обухом. Його можна використовувати як молоток.

Сокира — приклад простого механізму, клину або подвійної похилої площини. Завдяки такій будові зменшується зусилля, яке вимагається від лісоруба або тесляра. Крім того, сокирище діє, як важіль, що дозволяє збільшити силу робочої частини. Іноді, при тесанні, використовується не повна довжина сокирища. При цьому зменшується ефективність, але збільшується точність.

Приказки, мовні звороти

Вигострювати сокиру (нагострювати сокиру) — готуватися до збройного нападу, до війни. Гострити сокиру — замишляти що-небудь проти когось (пор. гострити зуби). Знаходити сокиру під лавою (за лавою) — знаходити річ, яку ніхто не губив, і там, де вона звичайно лежить. Класти під сокиру — вирубувати. Піднімати сокиру (підносити сокиру) — починати воювати, виступати проти кого-небудь зі зброєю в руках або намірюватися вбити когось. Хоч сокиру вішай — про важке, задушливе повітря у приміщенні.

Символіка сокири

Сокира з часів неоліту була важливим символом, фігурує майже у всіх релігіях стародавності. Є підстави казати про культ сокири в Єгипті, Асирії, Греції та в інших народів. Це — сонячна емблема богів Неба, символ влади, грому, дощу від небесних богів, і штормових вітрів, виправлення помилок, принесіння пожертви, надання допомоги. Також символізує повновладдя, зв'язуючись з богами Сонця. В Індії сокира — атрибут бога вогню Аґні, бог Вішну сокирою зрубує дуальне Дерево Знання Самсару.

Завдяки блиску і глухим ударам сокира слугує зброєю у богів грому та блискавки: рогатого бога грози Раммана (Ассирія), слов'янського Перуна, у богів племен Західної Африки.

Двосічна сокира — поширений знак на Криті, може символізувати верховного бога, а також Місяць, єдність протилежностей. Також така сокира — зброя верховного бога хеттів Тішуба.

Народні вірування

Сокира, поряд з іншими гострими предметами (ножем, серпом, косою) була оберегом і відгонним засобом проти нечистої сили та недуг. Східні слов'яни клали сокиру під ноги худобі під час першого вигону на пасовище, щоб вберігти її від пристріту та хижаків; на Російській Півночі пастух для цього обходив з сокирою стадо; болгари вбивали її у дерево — захиститися від вовків.

Цікаві факти

В українській мові слово «сокира» є загальною назвою інструмента та зброї, а словом «топір» називають переважно старовинну бойову сокиру. У російській мові, навпаки, «топором» зоветься сокира взагалі, а «секирами» — виключно бойові сокири. У народних віруваннях сокира ототожнювалася з чоловічим началом і з сексуальною силою. Цікаво, що слов'янські слова «сокира» і «сікти» споріднені з латинським secare, від якого походить слово «секс». Адже лат. sexus («стать») буквально значить — «поділ», «розсічення» (пор. рос. пол — буквально «половина»). Сучасного значення це слово набуло тільки у XX столітті (від англ. sex < sexual intercourse (статеві зносини) < лат. sexualis < sexus).