Молочко
Молочко́, -ка́, с. 1) Ум. отъ молоко. 2) Женское сѣмя пчелъ. У п’ятку матка кладе молочко, а поверх його трутні кладуть назілки. Лебед. у. 3) Мужское сѣмя рыбъ. 4) Раст. Lactuca scariola L. 5) — котяче. Раст. = Молоко песяче. Вх. Пч. І. 10. МОЛОЧКО́, а, сер.
1. Пестл. до молоко. [1-а молодиця (до дітей):] Ондечки й хата наша.. Прийдем додому, здоїмо коровку, дам вам молочка (Марко Кропивницький, I, 1958, 483); — На тобі перепічку гаряченьку, з молочком із'їж (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 24).
2. Особливий вид корму личинок бджіл, який є продуктом виділення залоз робочих бджіл. Маточна личинка [бджоли] весь час одержує від годувальниць те гостре, з кислуватим присмаком молочко, яким у перші три дні життя живляться всі без винятку личинки (Бджоли, 1955, 40).
3. Чоловіче сім'я в риб. У риб з цілком зрілими статевими продуктами при легкому натискуванні на черевце.. виділяється ікра чи молочко (Навчально-дослідна робота юннатів з рибництва, 1956, 38); Ікру і молочко використовують для паштетів і фаршмаку (Технологія приготування їжі, 1957, 40).
4. Речовина, якою наливається зерно злакових під час достигання колосся. Остап перший примітив: вже молочко є, жито почне красуватися (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 322); Не затверділо ще зерно, ледве молочко затужавіло, воском взялося, але їсти вже можна (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 61).
