Сварити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:12, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Свари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.