Планетник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Плане́тник, -ка, м. Астрономъ. Чуб. II. 584.


Сучасні словники

ПЛАНЕ́ТНИК, а, чол., заст.

1. Астроном.

2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Іван.. "...кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких" (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335); "Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, ай що буде" (Петро Колесник, Терен.., 1959, 8).

Ілюстрації

Планетник1.jpg Планетник2.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 562.

Зовнішні посилання