Знаття

Знаття́, -тя́, с. Знаніе. Бува там, у громаді, якесь знаття потайне, що прочуває непевну правду доразу. МВ. (О. 1862. І. 96). Коли б, як би знаття́. Если бы было извѣстно. Як би знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав. Ном. № 5407.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЗНАТТЯ́, я, сер., рідко. Те саме, що знання. Я вже трохи знаю граматику, а для перекладів практичного знаття не треба (Леся Українка, V, 1956, 22); Не завагався [Славко] натякнути на нешлюбне походження її чоловіка, хоч повинен був догадатися, що це знаття для нього зовсім не потрібне (Лесь Мартович, Тв., 1954, 264); — Весна має бути рання, — гоноровито відповідали панські попихачі, начеб вони самі приганяли нагайками теплу годину. — Звідки ж це знаття? — Ікра щуки підказує: вже набубнявіла на мальок! Це вам кожний рибалка скаже (Михайло Стельмах, I, 1962, 186).

Коли б (якби, щоб і т. ін.) знаття — коли б (якби, щоб і т. ін.) знати. Коли б знаття, де упаду — то б соломки підослав (Номис, 1864, № 1744); Щоб знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 227); Ну, якби мені хоч знаття, де ти пробуваєш, то б хоч не так журився (Іван Микитенко, II, 1957, 256).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]