Заворожити

Заворожи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Заворожить, заколдовать, заговорить. Чого се ти сидиш як заворожений? Ти не втомився? МВ. (О. 1862. І. 99). 2) Поворожить, начать ворожить. Заворожи мені, волхве, друже сивоусий! Шевч. 264. Ой заворожи, да превражая бабо, де козацькії гроші? Грин. III. 598.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАВОРОЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВОРОЖИТИ, рожу, рожиш, док.

1. перех. Діяти, впливати на кого-, що-небудь чарами, чаклунством. — Це характерник, — сказав хтось біля Ярошенків. — Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б'ють (Осип Маковей, Вибр., 1956, 485); Ходжієв припускав навіть таку думку, що хаджі накликав на Гаріфуліна страшне прокляття, заворожив його (Олесь Донченко, I, 1956, 124); [Сусляєв:] Бути вам щасливою, бо я його [люстро] заворожив — хто перший подивиться, буде щасливий (Іван Кочерга, II, 1956, 248).

2. перех., перен. Зачаровувати, захоплювати. Рокотання цимбалів заворожувало слухачів (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 54); Не вродою, не розкішшю брів і не станом, а піснею заворожила [Олена] й приворожила його (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 390); Обидва бронепоїзди викликали загальне захоплення в землекопів, а Славка та Миколу вони й зовсім заворожили (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 109).

3. тільки док., неперех. Ворожбою (на картах і т. ін.) передбачити що-небудь. Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! (Тарас Шевченко, I, 1963, 256); Циганка поклонилась йому, та й каже: — Не бий мене, паночку, то я тобі заворожу і всю правду розкажу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 297).

Ілюстрації