Самітник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:27, 21 листопада 2017; D.buchynska (обговорення • внесок)
Самітник, -ка, м. Одинокій человѣкъ, человѣкъ, живущій уединенно, отшельникомъ. Він у Київі, яко артист, буде самітником. К. ХП. 18. Самітником, та ще й сумним собі живе. Г. Барв. 477.
