Воздушок

Воздушок, -шка, м. Ум. отъ воздух.

Сучасні словники

ПОВІ́ТРЯ, я, сер.

1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини. Повітря — ця всюдисуща суміш газів — найнеобхідніша умова нашого життя

2. Вільний простір навколо землі.

3. Вітер, вихор.

Академічний словник української мови

Ілюстрації

Джерела та література

(Стаття 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року)
Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
Наприклад, у п'ятій частині: «І воздух грімом наповняєть; На всіх напав великий страх!»
Воздух // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Лариса Соколовська (09 листопада 2011). «Врем'я», «воздух», «жолудок» — чи говорила моя бабуся росіянізмами?. old.kray.ck.ua. Черкаський край. Процитовано 7 липня 2018.
Гомопауза // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 115. — ISBN 966-613-263-X.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».