Спіх

Спіх, -ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? Грин. II. 145. У роботі багато сміху, то мало спіху. Павлогр. у. Знай виводить та виводить, а спіху немаКв. Ум. Спішо́к. Ном. № 10274.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СПІХ, у, чол.

1. розм. Те саме, що поспіх 1. За годину приїхав добродій Брянський. Той спіх, з яким він увійшов у господу, досить свідчив, що славетний лікар звик навіщати або дуже слабих, або занадто нетерплячих гонорових пацієнтів (Любов Яновська, I, 1959, 133); Ще кілька хвилин — і, може, вже буде пізно. Почав спішити — і мало не завалив усієї будови. Ні, тут спіхом нічого не зробиш (Гнат Хоткевич, I, 1966, 117); Чого б їм було вириватися зараз, коли нічого не трапилось? А то ж отакий спіх. Що за така причина? (Андрій Головко, II, 1957, 323).

Без спіху — те саме, що Без поспіху (див. поспіх). — Тепер, — каже Дуб, — скористуємось ми: Зостануться з нами охочі, А решта, без спіху, нехай по черзі За плесом зника в кучерявій лозі (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 220); Можна принаймні цигарку без спіху викурити (Андрій Головко, I, 1957, 280); Не к спіху, рідко — немає необхідності поспішати з чим-небудь, щось не потребує негайного виконання. — Я вірю, що ви не забудете занести [книгу] до вашого від'їзду. — Я можу навіть завтра. — Ні, ні. Зрештою, це ж не к спіху. Ви занесете її перед самим вашим від'їздом (Андрій Головко, II, 1957, 489).

2. розм., рідко. Моторність, спритність. Параска і наймичку розщитала, бо при її [Галиному] спіху наймичка була лишня (Панас Мирний, IV, 1955, 115).

3. діал. Результат, успіх. Узяла [Оксана] голку, протягла нитку, та й забула узлика зав'язати, та сіла край віконця і давай би то шити. Знай виводить та виводить... і спіху нема (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 438).

Ілюстрації