Жалкий

Жалкий, -а, -е. 1) Жалящій, жгучій, рѣзкій. І на жалку кропиву мороз буває. Ном. № 3824. Жалка кропива. Ном. № 3363. Жалкий батіг. Жалкий вітер потягає. Могилев. у. 2) Жалобный. Плач жалкий та болезний. МВ. І. 100.

Сучасні словники

1. Який жалить, завдає болю; пекучий. Відомо, що жалкі волоски кропиви містять мурашину кислоту (Лікар. рослини.., 1958, 123); Змиває [слина] із слизової оболонки порожнини рота кислі, їдкі, жалкі та інші непридатні речовини, які потрапили в неї (Метод. викл. анат., 1955, 130).

2. перен. Дошкульний. П’є, гуляє [Максим]; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Мирний, II, 1954, 114).

3. рідко. Те саме, що жа́лісний 1. Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болізний [болісний] (Вовчок, І, 1955, 67).

4. Жалящій, жгучій, рѣзкій. І на жалку кропиву мороз буває. Ном. № 3824. Жалка кропива. Ном. № 3363. Жалкий батіг. Жалкий вітер потягає. Могилев. у.

5. Жалобный. Плач жалкий та болезний. МВ. І. 100. Викликає жалість, гідний жалю або співчуття ◆ Словесність як наука досі ще перебуває в жалюгідному становищі. В. Н. Майков, «Курс словесності Михайла Чистякова» 1847 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ Чому ж не можу я любити Гурова? чому він жалюгідний мені? чому його любов здається нудотним, пересолодженого, його люб'язність набридає мені? М. Є. Салтиков-Щедрін, «Суперечності» 1847 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ Вид його був страшно сумний і жалюгідний; жалюгідний до такої міри, що він знову ворухнув якщо не серце Горданова, який серцем ніколи нікого не пошкодував, то його нерви, так як від цього роду жалю не вільні і злі люди: вид безпорадного страждання і їм важкий і неприємний. Н. С. Лесков, «На ножах», 1870 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ Думаю, думаю: як мені з ним бути? прогнати його - совісно, ​​шкода: такий жалюгідний, пропаща людина, що і господи! І безсловесний такий, не вимагає, сидить собі, тільки як собачка в очі тобі дивиться. Ф. М. Достоєвський, «Чесний злодій», 1860 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ Враження, яке справляє жіноча в'язниця, ще гірше: щось огидно-безсоромне і нескінченно-жалюгідне видно під всіх цих не свербіли, простоволосих фігурах, з тупим, або жалюгідним поглядом, краще всяких слів говорить, що це - люди, в кінець і безнадійно втрачені для суспільства і, що - головне, загиблі в своїх власних очах. В. Д. Черевков, «За китайського узбережжя», 1898 р // «Історичний вісник» (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ Негайно з віконечка підвалу повалив дим. Знизу долинув слабкий, жалюгідний крик кухарки: - Горимо! .. М. А. Булгаков, «Майстер і Маргарита», 1929-1940 р (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ Повз мене пробігли перелякані перехожі, сповнюючи вулицю шаленими і жалюгідними криками. А. С. Грін, «Фанданґо», 1927 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) устар. жалібний, зворушливий ◆ Тетёрка, в надлишку любові не зрозумівши перерахувати своїх пташенят, кидається на цей жалюгідний звук без всякої обережності, летить зовсім відкрито і низом, або, витягнувши шию, підбігає до людини, що сидить на траві. Е. В. Дубровський, «Лісовий шум», 1935 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ На цьому самому місці два тижні тому Петро Михайловичу і Власіч йшли пішки і співали напівголосно студентську пісню: «Не любити - погубити значить життя молоду ... »Жалюгідна пісня! А. П. Чехов, «Сусіди», 1892 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) виражає страждання; страдницький ◆ Дочка дихала з жалюгідним стогоном, натискаючи ритмічно людині на грудну клітку, в її долоньках було життя найдорожчої людини, який в дитинстві здавався вічним, а ось тепер на сірому асфальті, після щасливо проведеного відпустки, обличчя його ставало чужим і страшним. Олександр Терехов, «Страх перед морозом», 1989 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) непоказний, непоказний, убогий ◆ З одного боку тягнувся паркан території Літфонду, з іншого - жалюгідні будиночки, переповнені людьми і відкриті «павільйони» з нескінченними чергами: за хачапурі, за кріплених напівхімічним вином, за комплексними обідами, в яких все було розріджений за виключення того, що було накромсано. В. П. Аксьонов, «Таємнича пристрасть», 2007 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) перен. мерзенний, нікчемний ◆ Повторюю те, що я вже сказав в попередньому розділі: російська замурзаний перейняв від свого західного побратима його жадібність і жалюгідну пристрасть до зовнішніх відмінностей, але не засвоїв собі ні його підготовки, ні працьовитості. М. Є. Салтиков-Щедрін, «Дрібниці життя», 1886-1887 р (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) перен., розм. мізерно малий; незначний ◆ Розмови про борги, про несподівані багатства, про ці дивовижних, могутніх істот, які називаються мільйонерами і не знають відмови ні в одній своєю примхою, схвилювали його до гарячкової тремтіння, схвилювали тим більше, що йому саме в ці хвилини були до зарізу потрібні кілька жалюгідних рублів на акушерку і на чоботи хлопчикові. А. І. Купрін, «Мільйонер», 1895 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури) ◆ Ви знаєте, на яку ніжку німець кульгає, знаєте, що погано у англійців і у французів, - і вам ваше жалюгідне знання в підмога йде, лінь вашу ганебну, бездіяльність ваше мерзенне виправдовує. І. С. Тургенєв, «Дворянське гніздо», 1859 г. (цитата з Національного корпусу російської мови, див. Список літератури)

Ілюстрації

Медіа

.

.

.

Див. також

Синоніми: бідний , жалібний, зворушливий, страдницький, непоказний, незначний, паскудної, незначний. Походить від дієслова шкодувати, від праслав. * ?, від кіт. в числі іншого відбулися: ст.-слав. жалить (грец. ὀλοφύρεσθαι), рос. шкодувати, укр. жаліти, болг. жалячи, шкодуючи, сербохорв. жа̏літі, словенська. žáliti, чеськ. želet, словацькою. želeť; з ін. щаблем кореневого гласного: ін-рос. Желя «печаль, скорбота». Родинно літ. gélti, gẽlia, gėelė «дуже боліти, жалити», gìlstu, gilaũ, gìlti «захворіти», Латвійська. dzelt «колоти», англос. cwëlan «вмирати», др.-ст.-ньому. quëlan «відчувати біль». З іншим вокализмом: др.-ст.-ньому. quâla ж. «Мука», арм. kełem «мучу, терзають».

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 505.Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 472.Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 505.