Радувати

Радува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Совѣщаться, держать совѣтъ. Почали радувати про військові речі. К. ЧР. 28. На людей твоїх радують нечестиву раду. К. Псал. 192.

Радувати, -дую, -єш, гл. Радовать. Молодиця смуткує, журиться, ніщо її не радує і не веселить. Стор. II. 183.

Сучасні словники

РА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Викликати почуття радості. Погомоніти з високим начальством було для Хоми просто-таки втіхою. Особливо його радували зустрічі з Героєм Радянського Союзу гвардії майором Воронцовим (Гончар, III, 1959, 203); Щорс любив верхову їзду і добрих коней. Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (Довж., І, 1958, 151); Наші успіхи радують весь радянський народ, як також і друзів наших за кордоном (Тич., III, 1957, 486); // чим. Приносити кому-небудь радість своєю сумлінністю, готовністю щось робити і т. ін. Скромна, тиха Галина.. радує батьків любов’ю до праці (Колг. Укр., 4, 1956, 22). Ра́дувати о́ко (о́чі) див. о́ко1. Радувати, дую, єш, гл. Радовать. Молодиця смуткує, журиться, ніщо її не радує і не веселить. Стор. II. 183.Радувати, ду́ю, єш, гл. Совѣщаться, держать совѣтъ. Почали радувати про військові речі. К. ЧР. 28. На людей твоїх радують нечестиву раду. К. Псал. 192.

Ілюстрації