Пленіпотент
Пленіпоте́нт, -та, м. Довѣренное лицо, уполномоченный, повѣренный. Панський пленіпотент. К. ПС. 5.
ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, чол., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. сільський пленіпотент, чоловік бувалий і досить добре обізнаний з правними приписами (Іван Франко, III, 1950, 265).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 575.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
ПЛЕНІПОТЕНТ Тлумачення із "Словника української мови"* ПЛЕНІПОТЕНТ, а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. сільський пленіпотент, чоловік бувалий і досить добре обізнаний з правними приписами (Фр., III, 1950, 265). Орфографія (словоформи) пленіпотент - іменник, чоловічий рід, істота
Джерела та література
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
sum.in.ua/s/plenipotent https://eslovnyk.com/ПЛЕНІПОТЕНТ
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність}}}]]