Любиста

Люби́ста, -ти, ж. = Любисток. ЗЮЗО. І. 126.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЮБИ́СТОК, тку, чол. Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини зонтичних, корені і листя якої використовуються в народній медицині. Бабуся достала з-за пазухи зілля: любистку, материнки, чорнобривцю, цвіту папороті (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 198); Там росла тонка матіола з міцним ароматом, пахучий гострий тютюн, терпкий любисток (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 56); // Зарості цієї рослини. Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався і спросоння тікав у любисток (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); // Настій цієї рослини. Трьох синів мала, Ночі не спала, їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 177).

відмінок однина множина називний люби́сток люби́стки родовий люби́стку люби́стків давальний люби́стку, люби́сткові люби́сткам знахідний люби́сток люби́стки орудний люби́стком люби́стками місцевий на/у люби́стку, люби́сткові на/у люби́стках кличний люби́стку* люби́стки*

Ілюстрації

x140px