Скорух

Скорух, -ха, м. Дерево рябина. Вх. Лем. 466.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

скорух — а, ч., зах. Горобина … Український тлумачний словник Тетяна задумалася, уперла очі у корч скоруха, а діти надарма чекали, щоби вона їм оповідала ще (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 162).

У червонім намисті шумить край ріки скорушина (Турч., Земле моя.., 1961, 44).

Латинська назва Sorbus aucuparia L. Російська назва Рябина обыкновенная Рід Горобина Sorbus L. Родина Розоцвіті Rosaceae Juss. Походження Ареал роду дуже широкий і охоплює практично всі помірні області Північної півкулі: Північну Америку, Європу, Малу Азію, Кавказ, Північну Африку. Опис Флора налічує до 100 різновидів горобини. Зазвичай це невелике дерево (до 10 м висотою) або великий кущ (до 15 м) з ажурною кроною. Гілки опушені або голі, кора сірого кольору. Бруньки повстяні, чорнувато-фіолетового кольору, конусоподібної форми. Квітки білі (рідше блідо-жовті), дрібні – до 1,0 см в діаметрі; пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Квітки численні, з сильним запахом, зібрані в густі складні щиткоподібні суцвіття діаметром 10–15 см. Плід – ягода, кулястої форми, яскраво-червона або світло-жовта, дрібна – 0,8–1,0 см в діаметром, соковита, гірка або терпка на смак; на гілках зберігатись може до зими і після заморожування ягоди стають приємного гіркувато-кислого смаку. Насіння серпоподібної форми з червонуватим відтінком. Листки чергові, опушені, непарноперисті, які складаються з 9–15 ланцетних або видовжених, зубчастих по краю листочків, завдовжки до 5 см. Цвітіння в травні-червні. Плодоношення розпочинається наприкінці серпня і триває впродовж вересня. Плодоношення починається досить-таки пізно – через 5–7 років від посадки. Найбільш рясні врожаї у 30-річних дерев і старших, при цьому в сприятливі роки можна зібрати до 100 кг ягід з одного дорослого дерева. Рясний урожай буває не щороку, а повторюється через 1–2 роки. У молодому віці горобина росте досить швидко – річний приріст становить до 40 см у висоту і 30 см в ширину. У порівнянні з іншими листяними деревами ця рослина не вважається довгожителем – середній вік 80–100 років, у сприятливих умовах до 150, а інколи й до 200 років. Розмножується насінням, саджанцями, живцями або кореневими відростками. Досить морозостійка, світлолюбна, витримує напівтінь, але в дуже затінених місцях не цвіте і має пригнічений вигляд. До ґрунту мало вимоглива, але краще росте на вологому нещільному ґрунті за винятком дуже заболочених ділянок. Горобина має ядрову дрібнопористу червонувату деревину, з якої виготовляють токарні вироби і меблі. Кора через високий вміст танінів застосується для обробки (дублення) шкіри. Плоди є чудовим кормом для диких птахів і звірів. З лікувальною метою використовують плоди і листки горобини. Вона є чудовим медоносом, бджоли збирають з неї багато нектару і пилку. Гектар угідь з досить щільними заростями горобини дає 30–40 кг червонуватого духмяного меду. Високодекоративна рослина через ефектний вигляд ажурної крони, стабільне рясне цвітіння у весняний період та яскраве осіннє забарвлення листків і плодів з довготривалим зберіганням останніх на рослинах в осінньо-зимовий період. Рекомендується для групових і поодиноких насаджень, алей у парках, для озеленення вулиць.Горобина — рід листопадних дерев і чагарників з родини розових. До цього часу вчені сперечаються, скільки ж є видів горобини? Найбільш поширена у нас горобина звичайна має за одними даними 80, за іншими 84 і навіть 100 сестер, поширених в помірній зоні північної півкулі. У Радянському Союзі в дикому стані зростає 34, В процесі еволюції горобина звичайна утворила різні географічні раси і різновидності: сибірську, амурську, камчатську, анадирську та інші, які мало чим відрізняються одна від одної. Деякі вчені вважають їх не окремими різновидностями, а видами. В Криму росте горобина домашня, яка має солодкі і запашні плоди, втричі більші за розмірами, ніж у звичайної. Назви багатьом видам горобини дані залежно від їх місця зростання — кавказька, шведська, грецька, американська, туркестанська, а також за морфологічними ознаками — бузинолиста, широколиста, круглолиста, приземиста тощо.

До роду горобини входить два підроди: з непарноперистим, складним і простим листям. До першого підроду входить більшість видів, зокрема і наша горобина звичайна, до другого — берека, горобина круглолисте та деякі інші види. Берека, або глоговина, росте в дібровах Поділля, молдавських Кодрах та деяких районах Прикарпаття. Рослина ця належить до рідкісних, надзвичайно цінних аборигенних деревних порід. У неї напрочуд гарна і міцна деревина, густа і дуже красива крона, рівний і стрункий стовбур, заввишки 25 м і навіть більше. Берека — один з найцінніших супутників дуба, а вартість її червонуватої візерунчастої деревини в кілька разів вища, ніж дуба.

Ілюстрації

Див. також

Згідно з прадавнім повір'ям вважалося корисним пере­бування в затінку горобини тому, що запах її відлякує хвороби і злих духів. В часи язичництва гілки горобини з плодами сприймалися як символ і дарунок Перуна, здатний захистити людину від напасті. Рибалки — жителі північних районів, йдучи в море на промисел, брали з собою гілку горобини й вірили, що з нею їм не страшна ніяка буря. В Росії на весіллі гілками горобини відганяли від молодих злих духів, листя клали у взуття, а плоди у їхні кишені.

Деякі народи тримали гілки горобини в хаті для захисту від чаклунів, домовиків, відьом та іншої нечистої сили. Тонкою гілкою господині легенько били корову і щиро вірили, що від цього вона даватиме більше молока. В німецькій міфології цю породу зв'язували з іменем бога грози — Донаром. У Вестфалії вважали, що вона захищає від драконів та інших чудовиськ. До цього часу тут зберігся звичай прибивати «захисні» гілки горобини до дверей будинків.

Горобина має багато унікальних властивостей, зокрема здатність передбачати погоду. Цвіте ця порода пізно — осінь буде довга. Дуже рясний урожай плодів — чекай восени дощової погоди, взимку сильних морозів, а наступне літо буде вологим. Взаємозв'язок між цвітінням і уро-жаєм горобини та наступним ха­рактером погоди вчені поки що пояснити не можуть. До речі, деякі інші породи також прогнозують погоду. Осика в довгих сережках — буде урожай на овес. Велика кількість шишок на сосні прогнозує високий урожай ячменю. Сіяти його потрібно тоді, коли цвіте калина. Цвіте черемшина— завжди холодно. Зацвіла вільха — найкраща пора для висіву гречки. Пока осінь не роздягне модрину, снігу не буде, а випаде—швидко розтане. Якщо урожай шишок сосни і ялини поганий, зима буде м'якою.

Для овочівників горобина та­кож прикметна: з'явилися на ній квіти —значить можна сіяти огірки і саджати помідори. Вона тоді розкидає свої квіти-пара-сольки, коли встановлюється теп­ла погода. Світлі росисті і теплі ночі в народі так І називають; горобиновими.