Дубник

Словник Грінченка

Дубник, -ка, м. 1) = Дубняк. 2) Чанъ для дубленія кожъ. Вас. 157. Ум. Дубничок. Мет. 196.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДУБНИ́К, а, чол., розм.

1. Дубовий ліс, гай. Раді птиці Вилітали з дубника, Щоб на хлопця подивитись, Привітати школяра (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 127).

2. Велика дубова діжа для дублення шкір. В глибині просторого двору.. стояли величезні діжі — певне, дубники, — відер, мабуть, на двісті кожна (Леонід Юхвід, бля, 1959, 136).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 430.

Ілюстрації

• 

  Дубова діжка

• 

  Дубовий гай І.Шишкін