Гунька
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:43, 17 жовтня 2018; Nahuban.pi14 (обговорення • внесок)
Гунька, -ки, ж. 1) = Гуня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая въ носъ женщина. Черк. у.
ГУ́НЬКА, и, жін., заст. Те саме, що гуня. На чім була коротка витерта гунька (Іван Франко, IV, 1950, 466); Поміж гімнастьорок захисного кольору рясніли довгі білі сорочки бессарабських чабанів, .. гуньки подільських хліборобів (Юрій Смолич, V, 1959, 691).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 195.
