Іменитий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ІМЕНИ́ТИЙ,

а, е, заст. Знатний. 


Який належить до знаті (у 1 знач.). Бажали б пани польські повидавати своїх дочок за багатирів і з роду знатного... Так де ж ти набереш стільки багатих та знатних женихів? (Панас Мирний, I, 1949, 206); Родовитий боярин не міг служити під начальством менш знатної людини або навіть на однаковій посаді з людиною менш знатною (Історія СРСР, I, 1956, 122).

Посилання:http://sum.in.ua/p/3/645/1

— Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка, III, 1952, 504); Глянув король, глянули королевичі.. та інші гості імениті, а перед ними стоїть Іван — мужицький син (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 24)

Посилання:.http://sum.in.ua/p/4/19/1

11b743ec90e076224683a992dae5bcc1.jpg 419507917af130802056468c89501c74.jpg