Іменитий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:24, 16 жовтня 2018; Ooharkava.if18 (обговорення • внесок)
ІМЕНИ́ТИЙ,
а, е, заст. Знатний.
Який належить до знаті (у 1 знач.). Бажали б пани польські повидавати своїх дочок за багатирів і з роду знатного... Так де ж ти набереш стільки багатих та знатних женихів? (Панас Мирний, I, 1949, 206); Родовитий боярин не міг служити під начальством менш знатної людини або навіть на однаковій посаді з людиною менш знатною (Історія СРСР, I, 1956, 122).
Посилання:http://sum.in.ua/p/3/645/1
— Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка, III, 1952, 504); Глянув король, глянули королевичі.. та інші гості імениті, а перед ними стоїть Іван — мужицький син (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 24)
Посилання:.http://sum.in.ua/p/4/19/1
