Лейтарь
Зміст
Сучасні словники
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 353.
Лейта́рь, -ря́, м. Рейтаръ. Скоро лейтарі до його прибували, листи подавали. АД. II. 123.
Рейтар, -ра, м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари. К. Досв. 9.
Словник української мови
Найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі XVI—XVII ст. та Росії XVII ст.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Прийшли на зміну важкій лицарській кінноті. Мали на озброєнні вогнепальну зброю (рушницю або карабін, пістолі), палаші, а іноді і списи; носили шоломи і нагрудні лати. Рейтари/Лейтарі нарівні з кірасирами і драгунами використовувались для завдання вирішальних ударів противнику. Вели атаку щільними бойовими порядками. Організацію і тактику ведення бою розробив Моріс Оранський у нідерландській армії. Рейтари/Лейтарі складались переважно з німців і служили в постійних найманих арміях Польщі, Швеції, німецьких держав.
Рейтарські/Лейтарські підрозділи використовувались польським урядом в Україні для придушення козацьких повстань та під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. Українські козацькі полки неодноразово завдавали поразок рейтарським/лецтарським військовим частинам. На поч. 18 століття рейтари/лейтарі були замінені драгунами та кінними єгерами.
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
