Теленькання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:25, 15 жовтня 2018; Oksemchuk.fzfvs18 (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Теленькання, -ня, с. Звукъ колокольчика, бубенчика; тиканье.
Сучасні словники
ДЗВІН , дзвону, чол. Те саме, що дзвеніння. Чув дзвін, та не знає, звідки він! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 185); Враз її збудив звук. Тепер вона зрозуміла — це був тоненький дзвін електричного дзвоника (Юрій Смолич, I, 1958, 84); * У порівняннях. — Леско! Леско! — гукнув дід, і голос його, як дзвін, роздався по лісу (Панас Мирний, I, 1954, 281).
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
| [[Зображення:|x140px]] | 
|
|
|
